Читать книгу Винуваті люди онлайн

80 страница из 113

Маруся закусила губу, на очах виступили сльози. Умовляла тата не перевозити її речі в цій скрині, адже графиня віддавала їй і свою стару валізу, і комод – на вибір. Але батько образився, що Браницька не йде на весілля його єдиної доньки, і затявся щось у неї брати, крім кобили Буді – весільного подарунка. Маруся вирішила, що завезе скриню назад до батька за першої ж нагоди, бо й справді тримати її серед панських меблів було дико й неможливо.

Не було іншої ради, як підійти до столу й видертися на нього, бо до віка скрині не можна було інакше дотягтися. Плутаючись у покривалі, Маруся таки вилізла на стіл, але тут її чекало ще більше розчарування: скриня була зачинена на велетенський, ледь не амбарний замок. Маруся не уявляла, звідкіля він міг узятися. Дужки для замка на скрині були, але Флор завжди закривав їх на дерев’яну заслінку. Жодного замка зроду-віку ніхто в них удома не тримав. Маруся поторсала замок, усе ще сподіваючись, що він піддасться, але злі жартуни таки зачинили його на ключ і забрали того ключа невідомо куди.