Читать книгу Винуваті люди онлайн

89 страница из 113

Василь пив три дні, і три ночі поспіль його, п’янезного, Гива волочив волоком додому. Лександра плакала та трималася за поперек. Синові гроші вона заховала першого ж дня, побоюючись, що Гива їх швидко проп’є й промотає. Утім, той, вражений синовим запоєм, і до рота не брав оковитої, сторожуючи Василя, щоб його п’яним не обікрали чи не покалічили. Четвертого дня Василь вийшов надвір, знову збираючись піти вже знайомою стежечкою до шинку, коли мало не ніс до носа зіткнувся з Флором Ігнатовичем. Старший машталір із чорною пов’язкою на оці йшов на обід до панської економії. Попри каліцтво, мав свіжий і бадьорий вигляд. Обличчя йому було начисто виголене, волосся акуратно розчесане й навіть напомаджене, як здалося Василеві. Від Василевої ж зарослої мармизи несло, наче від пивної діжки. Сорочка після трьох днів непробудного пияцтва була геть засмальцьована, а кучерявий чуб збився ковтуном так, що простіше було його зістригти, ніж розчесати.

Василь прочитав насторожений і водночас презирливий погляд Флора Ігнатовича. «Правильно, думає, що його Маруся за мене не пішла… Слабак-чоловік…» – гірко посміхнувся сам до себе Василь. Йому раптом зробилося соромно від свого пияцтва. Василь постояв, подумав, а тоді розвернувся і, замість іти до шинку, пішов на кінний завод.