Читать книгу Винуваті люди онлайн

84 страница из 113

Ясенський ходив із кімнати в кімнату в передчутті радісної зустрічі з дружиною, але її ніде не було. Коли Юліан зайшов до спальні, то побачив, що його дружина сидить зачесана та вбрана на ліжку. На ній була її весільна сукня. Ясенський силувано всміхнувся. «Запевне, вона ще дуже молода й хоче продовження свята», – подумав він, але вголос сказав геть інше.

– Серденько, у їдальні досі стоїть твоя скриня з речами… Треба було перенести твої сукні й інший одяг сюди, до нашої спальні. Потім приберемо скриню з-перед очей, бо вона, правду кажучи, надто… е-е-е-е… давня для нашого дому. А зараз ходи й переберися в щось, що більше пасує до столу, хоча у весільній сукні ти дуже гарна. – Юліан трохи помовчав, щоб дібрати слова, які пом’якшили б повчальний тон його промови. – У сукні ти навіть схожа на казкову принцесу.

Маруся встала та слухняно пішла до сусіднього покою. Вона навмисне широко відкрила обидві половинки дверей, щоб Юліан побачив на власні очі, як із неї збиткувалися сьогодні. Скриня стояла біля дверей у коридор, там, де її вчора лишили, заносячи в дім Ясенських. Замка на ній не було.