Читать книгу Загадкова кімната онлайн

90 страница из 105

Глибоко вдихаю, повітря наповнює спраглі легені.

Нагадую собі, що роблю це заради мами й тата. Такий собі завчасний подарунок їм на Різдво. Усміхаємося й махаємо, зціпивши зуби, – от як це називається. Жодних сумнівів не маю, що добрий доктор – чудовий хлоп, схоже, навіть, справдешнє світило у своїй галузі, але я знаю, що він мені не зарадить.

Він не здатний. Тепер жодна людина на це не здатна.

Окрім мене самої.

Не знаю, чому Вілсон називає свою приймальню «студією», – він же наче психіатр, а не рок-зірка. Може, це нове модне словисько, яким психіатри тепер величають свої робочі кабінети. Його студія розташована в елітному Гемпстеді[13], в гарненькому окремому котеджі. Мерседес, припаркований перед ним, аж волає про грубі гроші. Мабуть, серед клієнтів доктора Вілсона – самотні мільйонери, бідолашні багаті дітки й інший подібний контингент.

Навіть після того, як я натискаю на дзвінок, мене не полишає бажання накивати п’ятами. Але Вілсон виявляється аж надто прудким: двері шпарко відчиняють дуже впевненим рухом.