Читать книгу Загадкова кімната онлайн
89 страница из 105
Я хапаю повітря, охоплена гнівом і жахом.
– Нащо ви це зробили?! Чому не відпустили її?!
– Це був найгуманніший вихід, Лізо.
Він бере пластиковий пакет і вкидає в нього рештки миші й мишоловку. Зводиться, дивиться на мене. Очі блищать – це не жорстокість і не гнів, а радше вже прихована погроза.
Я мовчу. Лишень дивлюся йому в спину з невимовною люттю, коли він рушає до дверей.
Коли Джек нарешті забирається з моєї кімнати, я йду у ванну – в їхню ванну! – й приношу звідти губку. Тру, тру, тру, допоки на білих мостинах не лишається ані сліду крапель крові й хутра.
Розділ восьмий
Тиняюся навкруги, нарізаю кола кварталом, знову никаю туди й назад, аж нарешті зупиняюся перед дверима студії доктора Вілсона. Я все ніяк не могла зважитися, а тому на десять хвилин спізнилася на нашу першу зустріч. Але я й справді не можу зібратися на силі. Психіатри, психотерапевти, мозкоправи. Вони не здатні мені допомогти. Ба гірше, черговий сеанс може лише відкинути мене ще глибше в темряву, де чатують самі жахіття. Позбавити мене контролю над власним життям, за який я чіпляюся щосили.