Читать книгу Загадкова кімната онлайн

91 страница из 105

Незважаючи на свою тривогу, я заледве стримую сміх. Він просто викапаний Зигмунд Фройд: коротко підстрижене волосся, охайна сива борідка. Навіть окуляри трохи схожі на пенсне. Але ілюзія розвіюється, щойно він розтуляє рота. Доктор говорить правильною англійською, без натяку на німецький акцент.

– Лізо? Дуже радий познайомитися.

В нього глибокий, повільний голос – він наче зважує кожне слово, перш ніж його вимовити.

Надворі ранок суботи, передпокій і приймальня порожні, в студії ми сам на сам. Поки ми йдемо до кабінету, він розпитує мене про те, як ведеться батькам; схоже, він не бачився з ними вже досить тривалий час. Потрапивши в його кабінет, я знову насилу стримую сміх. В нього там стоїть кушетка! Справдешня кушетка! Навіть на позір дуже дорога, обіп’ята чорнющою лискучою шкірою.

– У вас є кушетка! – Я не йму віри власним очам.

Він не ображається, натомість лагідно всміхається, в кутиках очей помітні зморшки.

– Дехто з моїх клієнтів саме на це й розраховує, тому мені не хотілося їх розчаровувати. Лягайте, якщо хочете. Або, якщо так вам буде зручніше, отам обіч є зручний стілець.