Читать книгу Загадкова кімната онлайн

93 страница из 105

Помічаю, що він робить забагато нотаток, набагато більше, ніж годилося б з огляду на те, що я йому розповіла. Мені спадає на думку, що доктор, можливо, просто складає список покупок. Може, йому кортить марнувати на розмову зі мною суботній ранок приблизно так само, як мені – на спілкування з ним. Хтозна, може, він зголосився на це лише задля того, щоб зробити приємне моїм батькам. Аж тоді я згадую, що він – батьків друг, тому, можливо, знає набагато більше, ніж може здатися.

Не стримавшись, встромлюю нігті в м’яку шкіру кушетки.

– Зрозуміло.

Оцей стриманий коментар – це достеменно не те, чого я від нього сподівалася. Авжеж, зараз почнуться запитання. Втім, він не ставить жодного. Але й нотаток більше не робить.

Вже не переймаючись тим, яке враження це справить, я хрипко, роздратовано вигукую, майже кричу:

– Значить так, одразу ж домовмося. Я не божевільна. Розумієте? Я не божевільна!

Звідки воно взялося? Оце слово на «б» – останнє, яке я збиралася озвучити під час нашого сеансу.

Доктор знову лагідно мені всміхається.