Читать книгу Згодом онлайн

53 страница из 73

Ліз пригальмувала і, піднявши брови, спантеличено глянула на мою матір.

– Єдиний труп, який закопав у своєму житті Ріджис, – це його папуга Френсіс, – сказала мама. – Названий на честь Френсіса Дрейка, мандрівника-дослідника. І собаки в нього ніколи не було.

– Алергія, – докинув я з заднього сидіння.

Ліз повела машину до будинку, припаркувалась і вимкнула проблисковий маячок на торпедо.

– Гаражні двері зачинені, машин я не бачу. Хто є в будинку?

– Нікого, – відповіла мама. – Його знайшла хатня робітниця, місіс Квейл. Давіна. Крім неї та садівника на пів ставки тут більше ніхто не працював. Приємна жінка. Вона подзвонила мені одразу ж, як викликала швидку. Слово «швидка» змусило мене спитати, чи впевнена вона, що він мертвий, і вона відповіла, що впевнена, бо перед тим, як влаштуватися на роботу до Ріджиса, вона працювала в будинку для літніх. Та все одно його спочатку мали забрати в лікарню. Я сказала їй, щоб ішла додому відразу, як тіло заберуть. Вона була приголомшена. Спитала про Френка Вілкокса – це бізнес-менеджер Ріджиса, – і я пообіцяла їй з ним зв’язатися. З часом зв’яжуся, але коли ми востаннє розмовляли з Ріджисом, він сказав, що Френк з дружиною в Греції.