Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн
46 страница из 89
– Хіба що притуплять, – зітхнув Родіон.
– Коли у вас народиться дитина, візьмеш мене хрещеним для неї? Так хочеться про когось турбуватися!
– То сам одружишся і няньчитимешся зі своїми! – усміхнувся Родіон.
– Виходить, що ти мені відмовляєш? – запитав ображено Роман.
– У мене ж іще немає дітей! – розсміявся Родіон.
– Будуть!
– Гаразд! – погодився Родіон. – Обіцяю, що візьму тебе кумом!
– Дякую, друже! – промовив юнак, і його обличчя розпливлося у задоволеній щирій усмішці. – А ти пообіцяй, що народите дитинку, як тільки повернешся додому!
– Обіцяю! – відповів Родіон і теж усміхнувся.
Розділ 13
У дорогу вирушили зранку, коли сонце ледь викотилося із-за горизонту. Поки Віталія збиралася, Володимир встиг заварити чай і зробити бутерброди.
– Я тільки чай, – сказала йому Віталія.
– Чай з бутербродом! – озвався чоловік. – І це не обговорюється! Дорога далека.
Віталія останнім часом харчувалася абияк, робила перекуси лише тоді, коли про себе нагадував тупим болем порожній шлунок і в голові починало паморочитися. Вона не стала перечити, зітхнула, відкусила бутерброд з ковбасою та маслом. Поснідавши, підвелася, подякувала і взяла наплічник.