Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

51 страница из 89

– Вишеньки?! Дивіться, дивіться: вона цвіла! Вишенька цвіла! – збуджено промовила Віталія.

Жінка обережно кінчиками пальців торкнулася ягідки і промовила:

– Дякую, люба вишенько! Скільки ж у тебе було квіточок?

Віталія огледіла кожну гілочку деревця, порахувала зав’язь і подивилася на чоловіка широко відкритими очима.

– Не може бути! – прошепотіли її губи.

– Що?

– П᾿ятнадцять! Вишеньок буде рівно п᾿ятнадцять! Саме стільки повних днів прожив наш Іванко!

– Справді?! – здивовано промовив чоловік і порахував ягоди. – Дивно, але їх справді п᾿ятнадцять!

– Дякую, люба вишенько! Ми врятували тебе, а ти бачила моє горе, оберігала спокій мого синочка! Ти почула мене і віддячила! Дякую! – промовила розчулено жінка, і сльози знову покотилися по її обличчю.

– Не треба, – сказав жінці Володимир. – Краще ходімо принесемо води і поллємо деревце. Он як пече згори!

– Так! Так! Ходімо швидше!

Біля колодязя стояло цеберко на тому місці, що й раніше. Володимир витягнув води, вони полили вишеньку, порвали бур’янці навколо неї та могилки.